Сухий пензлик

Техніка «сухим пензликом» з’явилася набагато раніше того часу, коли про неї почули в Росії прості обивателі. А застосовувалася вона, як відомо з історії образотворчого мистецтва, ще в XIV століття в Китаї для виконання чорно-білих пейзажів. Матеріалами для художників служили туш, розбавлена водою, і папір. Для роботи використовувалися різні щіточки.

Технічний прийом «сухим пензликом»  полягає в роботі жорсткими китицями, слаборозбавленими фарбами на поверхні. При роботі технікою «сухим пензликом» підійдуть також туш, темпера, акрилові фарби, можна розбавити їх водою. А от для масляної фарби, як розчинник, підійде скипидар, олія чи солярка. При роботі в такій техніці розріджувача використовується надзвичайно мала кількість, зовсім трохи. Головне в цій справі – це писати так, щоб кисть при роботі залишалася сухою. Закріплення малюнку не потрібно, так само, як і не потрібно попередньої грунтовки полотна або паперу. Можливе також поєднання цього методу (листи з різними іншими графічними або мальовничими методиками).

Для початку роботи технікою сухої кисті потрібні наступні матеріали: жорсткі кисті різних розмірів, папір, фарба, ластик, білила гуашеві і натура. На обрану поверхню наноситься контур малюнка олівцем, слід уникати товстих ліній, використання гумки, так як це буде помітно при нанесенні фарби.

Фарбу видавлюють на палітру і домагаються її однорідності шляхом розтирання. Потім фарба наноситься сухим пензлем на поверхню. На кисть береться трохи фарби, необхідно стежити, щоб вона рівномірно розподілялася по ворсу кисті. Для цього використовується палітра. Необхідно також стежити, щоб на кисті не було багато фарби – це одна з основних умов при роботі з технікою «суха кисть». Великим пензлем наносяться основні тонові співвідношення, фарба наноситься на папір без сильного натиску. Потім переходять до промальовування дрібних деталей, ластиком наносять акценти і відблиски.
Для нанесення відблисків добре підійдуть гуашеві білила. 

Нетрадиційні техніки