Есе

Педагогічне есе

Я переконана, що щаслива людина обов`язково займається в житті улюбленою  справою. Основою щастя, як вважав Г. Сковорода, є «сродна праця», тобто та, до якої людина має природний нахил. Від природи маю хист до малювання. Створюючи прекрасне, бажаю поділитися радістю та знаннями з оточуючими, тому я  –  вчитель. Для мене бути учителем – це  жити, бути привабливою, харизматичною особистістю, в якій відчувається сила волі й душа.

Моїми першими учителями були учні, які дали мені шанс, можливість повірити у себе. Вони вчили умінню слухати себе і розуміти інших. Пізніше я зрозуміла: учитель – вічний учень (поки навчаюсь – я жива, як учитель, цікава, як людина). Інтерес до долі дитини – крок до взаєморозуміння. Радіючи малому – осягала велике. Сократ порівнював учителя з краплиною дощу. Дійсно, як дощ відкриває потенціал кожного зерна, так і моя мета, як педагога – виявляти обдарованість кожного учня. Немає на світі не талановитих дітей, є глухі й сліпі дорослі, які не вірять, або бояться вірити в те, що їхня дитина – особистість. Тому вирішила на уроках образотворчого мистецтва «боротися» за кожну іскру творчості дитини, обравши педагогічну проблему: «Формування художньо-естетичних якостей гармонійно розвиненої особистості шляхом практичної направленості та мотивації на уроках образотворчого мистецтва та в позакласній роботі». Мета моєї роботи – створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності, розвитку й самореалізації кожної особистості. Намагаючись зберегти духовні цінності дитини, спираючись на унікальність і неповторність кожного учня, завжди допомагаю й підтримую у творчості. На уроках образотворчого мистецтва творчо використовую елементи інноваційних технологій: інтегративні, діалог культур, інтерактивні, розвивального навчання (проблемно-евристичні), ігрові, інформаційні. Ціную  не  лише  якісно  виконану  роботу  обдарованого  учня,  а  і  вдалу  слабших  дітей,  котрі  старанно  працювали. 

Коли мене питають, чому я залишаюсь у цьому божевільному місці під назвою Школа, я не знаю що відповісти. Ця людина не зрозуміє мене, адже вона не бачила цих допитливих очей, не чула у тиші, працюючого класу переможного вигуку: «Я зрозумів!», « У мене вийшло!»… А мені пощастило – я бачу і чую це кожен раз і тому я – педагог!